Канівець Вячеслав Ілліч

(30.01.1927 р., м. Київ — 11.07.1972 р., м. Сик­тивкар, РФ) — канди­дат історичних наук, фахівець широкого профілю.

1950 р. закінчив кафедру археології іс­торичного факультету Київського університету. У 1950– 1953 рр. був аспірантом Інституту археології (кер. П. П. Єфименко), потім — молодшим науковим співробітником відділу первісної археології. 1954 р. захистив ди­сертацію «Памятники высоцкого типа как исторический источник». У 1955 р. перейшов на роботу до Ін­ституту історії, мови та літерату­ри Дагестанської філії АН СРСР, у 1958–1972 рр. був старшим науковим, співробітником відділу історії Комі філії АН СРСР.

Працюючи в Україні, прова­див розвідки в західних регіонах, віднайшов і продовжив розкопки Висоцького могильника. З переїз­дом до Росії організував досліджен­ня пам’яток первісної археології та середньовіччя в басейні р.Печора, відкрив і дослідив пам’ятки доби верхнього палеоліту та мезоліту на північному сході Європи, заснував серійне видання «Материалы по ар­хеологии Европейского Северо­-Вос­тока» (1962). Фундатор першого ко­лективу археологів у Комі філії АН СРСР. Трагічно загинув у р. Печора під час експедиції. 

Основні праці з археології України:

  1. Вопросы хронологии высоцкой культуры // КСИА АН УССР. — 1955. — 4;
  2. Бронзовий вік // Нариси стародавньої історії Української РСР. — К., 1957 (у співавт.).

Література:

  1. Крушельницька Л., Бандрівський М. Вклад Володимира Ка­нівця у дослідження пам’яток висо­цької культури // Постаті української археології. — Львів, 1998. — С. 58–60;
  2. Савельева Э. А. Вячеслав Ильич Кани­вец (к 85­летию со дня рождения) // Историко­филологические науки. Известия Коми научного центра УрО РАН. — Сыктывкар, 2012. — 4 (12). — С. 87–92.