Малий Раковець IV – Кафедра археології та музеєзнавства

Роки проведення експедицій

1990 1991 1995 1997 2003 2004 2006 2015

Після відкриття у 1974 р. стратифікованої багатошарової палеолітичної стоянки Королеве, територія Закарпаття стала одним з основних регіонів по вивченню пам’яток раннього, середнього та пізнього палеоліту України.

Незважаючи на те що основні польові дослідження в Королевому були призупинені в 1991 р., в Іршавському та Хустському районах Закарпаття проводились розвідки та розкопки (Рижов, 1998, 1999; Усик, 2001). Завдяки чому можна говорити, що не терені Закарпаття з’явилися ще, принаймі, дві стратифіковані стоянки Малий Раковець IV та Сокирниця І, які можуть стати важливими у розв’язанні проблем варіабельності середнього палеоліту України.

Стоянка Малий Раковець IV розташована в Іршавському районі Закарпатської області на одному з вододільних пагорбів хребта Великого Шолеса Вугорлат-Гутинської вулканічної гряди. Саме в межах цієї гряди і розташовані основні середньопалеолітичні місцезнаходження Закарпаття. Вигорлат-Гутинська вулканічна гряда починається на території Словаччини і проходить у південно-східному напрямку по території Закарпатської області уздовж умовної лінії Ужгород-Мукачево-Іршава-Королеве, і далі йде на територію Румунії. В Іршавському районі Вигорлат-Гутинська гряда змінює свій напрямок із південно-східного на південний.

2003

Студентська практика у Малому Раковці проходила з 20 липня по 14 серпня у рамках “Закарпатської палеолітичної експедиції Київського національного університету”, що відновила свою роботу після п’ятирічної перерви. Керував практикою С.М.Рижов.

Спогади студентів >>>

Зі сторінок польового щоденника Юлії Буйських:

Словник аборигенів Мраку (Малого Раковця)

Айно(е) – Да, слухаю.
Розумєш – Розумієш
Мачка – Кішка
Мацур – Кіт
Пугар – Чашка
Шваблики – Сірники
Фоштер – Лісничий
Біцекл – Велосипед
Пуй гет! – Йди звідси!
Пуй демо! – Йди, будь ласка!
Піціцько – Трошки
Утки? – Звідки будете?
Никати – Шукати
Мало уляти – Багато налити (+випити)
Стояти – Висіти
Губи – Червиві гриби
Палинка – Не перекладається, але … місцева горілка
Вашут – Залізна дорога
Нетодом – Нічого не розумію Гид – Змія
Цо є, пане? – Що це?
Як Ваше здравіце? Як Ваше здоров’я?
Промінте, пане – Вибачте
Доброхуть – Смачного!

“Клятва археолога”

Я, син Неба та Землі, Сонця й Місяця,
Брат Саламандри та Зеленого Гида,
Онук Вітру Гірського та Джерела Лісового,
Нащадок Великого Шолеса та Матері Паннонії…,
Клянуся духом неандертальських предків
Не сплюндрувати пам’ять минулого,
Не зруйнувати місток у Давнину,
І не зрадити пам’ять Віків…
Все, що накопичено в цій землі,
Донести до своїх друзів, товаришів,
Що йдуть слідом за мною.
Клянуся!
Клянуся!
Клянуся!

Ключові фрази учасників експедиції

Гладких М.І.
Ах, мама, как ты была права!…
Боже, який гарний світ!…(На пару з Рижовим С.М.)
А в тюрьме уже компот варят…(Кожного дня о 12 годині)
Аппарат!!!…(Коли після довгих, часом годинних зусиль, С.М.Рижов нарешті заводить свою Волгу)

Рижов С.М.
В горах всё стерильно…
На цій історичній поляні…
Боже, який гарний світ!…
Люди – не свині, все з’їдять.

Синиця Є.В.
До двух сантиметров – не грязь, дальше – сама отпадет…
Барышни, привыкайте!

Глушок Олексій
Гигиена – враг туриста!
Подьем! Подьем! Кто спит -того убьем!

Полиенко Сережа
Не все в жизни мед и варенье…

Нетудихатнін Ігор
Головне в хлопцеві, як і в дівчині – загадка!

Фотографії Буйських Юлії

2004

Керівник: Рижов С.М.

2006

Геологія та морфологія

Сировинні ресурси хребта Великого Шолеса

Між верхівками гір Тупий і Товстий Верх оголюються глибові вулканічні туфи, які переважно мають вигляд фігурних бомб (кульових, сплюснених, грушоподібних), типових для вибухів так званого стромболіанського типу. Брили представлені щільним, слабопористим і шлакоподібним андезито-базальтом. Поверхня бомб і брил сильно окислена.

Важливо відмітити, що в східній частині хребта Великий Шолес існує район відомий під назвою “Смерековий камінь”. В цьому місці підіймається висока скеля, яка складена переважно з кварцитів, і має вигляд ялини (місцева назва “Смерека”). Можливо, велика кількість кварцитового матеріалу, яка зустрічається на місцезнаходженнях Рокосового і Малого Раковця, постачалась первісними людьми саме з цього місця.

У південній частині хребта Великий Шолес покривало андезиту займає площу біля 20 км2 і має потужність порядку 100 м. На захід від гори Гострої, зберігся невеликий залишок потоку андезиту, що займає площу 3 км2; потужність його біля 20 м.

В центральній частині хребта геологами було виявлено шість площадок ліпаритових виходів (верхні шари лавових потоків). У західній частині хребта залягають ліпаритові туфи, що мають невелике поширення.

На північному схилі гори Товстий Верх ближче до центральної частини існують області виходів ліпариту, які приурочені до гідротермальних порід, що займають площу біля 0,5 км2.

За думкою геолога Е.Ф.Малеєва, хребет Великий Шолес представляє зруйнований полігенний стратовулкан стромболіанського й плініанського типу. Вулканічний матеріал відкладався у водному середовищі в знижених частинах рельєфу, після чого матеріал переносився тимчасовими водними й грязьовими потоками. Діаметр основної частини вулкану був близько 10 км, а висота приблизно 2 км. Виверження лавових потоків ліпариту проходило на останніх етапах життя вулкана, коли споруда його в значній мірі була вже зруйнована.

До ліпаритових порід відноситься пірокластичний матеріал обсидіан, і саме він виступав головною сировиною для виготовлення знарядь праці на ранньо – та середньопалеолітичних пам’ятках хребта Великого Шолеса – Рокосово, Малий Раковець.

На території хребта Великого Шолеса знайдено близько 6 виходів ліпаритів, які говорять про центри вивержень у цьому районі. Ці виходи відносяться до верхньопліоценового періоду. Взагалі пірокластичний матеріал широко розповсюджений у межах хребта (гори Тупий і Гострий Верх, Сідло, Бичкайчин Яр) – від північної частини села Рокосово і на схід від села Великий Раковець. Перліти – вулканічне скло, яке вміщує характерні концентричні тріщини грубо сферичної форми. При ударі з перлітового скла відколюються маленькі шарики, які і називають перлинами. Вулканічне скло обсидіанового типу практично не має перлітової структури. Ця структура з’являється коли вулканічне скло має більше 1% води. Вулканічне скло, яке має високий рівень води, переходить у перлітову структуру. Остання відсутня або слабо виражена в склоподібних породах, які мають тонкоуламкову або пористу структуру. Найбільш чітко виразні перлітові тріщини в масивному склі.

За описом В.В.Наседкіна, обсидіан із розрізу біля с.Рокосово в районі хребта Великий Шолес має чорний колір і матовий блискучий відтінок. Тонкі уламки скла не пропускають світло. Обсидіан має вкраплення, які представлені переважно залізистою роговою обманкою, гіперстеном і плагіоклазом. Під час кристалізації скла навколо вкраплеників виникають сфероліти з калі-натрієвого польового шпату і крістобальту або тридіміту. Вулканічне скло з рокосовського розрізу відрізняється низькою місткістю води від 0,01 до 0,05% [там же].

Вулканічне скло темно-сірого кольору в районі гори Бикчачий Яр (біля с.Рокосово) знаходиться в радіусі куполу пізньопліоценового вулкану. Міцність залягання вулканічного скла в цій частині від 1 до 30 м., містами воно простежується на ерозійній поверхні схилів. На схід від горловини вулкану в одному з природних розрізів серед ефузивних порід простежується темно-сіре скло обсидіанового типу. Крайова частина зони виходу шириною 0,75-0,8 м. Обсидіан матового кольору, іноді просвічується по краях і має характерний раковистий злам. Вміст води знаходиться в межах від 0,01 до 0,06%. Обсидіанові конкреції вкриті інтенсивною гідратаційною коркою. В інших розрізах Великого Шолеса прошарки чисто обсидіанового скла практично відсутні. Присутні тільки обсидіаново-перлітні прошарки.

Основною сировиною на даному місцезнаходженні слугував місцевий, так званий “хустський” обсидіан – 85.5%. Зустрічається також кварцит (6%), сланець (3%) і кремінь (1.5%).

В якості сировини для виготовлення знарядь на стоянці Малий Раковець IV використовувались агломератного походження обсидіанові блоки бомбоподібної, грушоподібної й аморфної форми. Поверхня блоків була піддана процесу інтенсивного гідратаційного руйнування – глибокі пори глибиною 2-5 мм. і шириною 1-3 мм. Розміри максимального діаметру сировинних блоків, знайдених у промоїнах поблизу поселення – від 5 до 50 cм.

Розколотий обсидіан різноманітного кольору: чорний, темно-сірий і світло-сірий (переважає чорний). За своєю кристалічною структурою й гомогенністю обсидіан поселення поділяється на однорідний і смугастий. Останній має перлітові вкраплення у вигляді поздовжніх або поперечних смуг товщиною від 1 до 3 мм. Середній максимальний діаметр пренуклеусів стоянки склав 7,9 cм, для нуклеусів 4,8 cм, для відщепів 4,4 cм, для пластин 5.5 cм.

Історія дослідження

Перші ранньопалеолітичні знахідки в районі хребта Великий Шолес (Іршавський та Хустський район Закарпаття) були знайдені влітку 1968 року геологом В.Ф.Петрунем на околиці села Рокосово – місцезнаходження Рокосово I та II.

У 1969 році на південній околиці села Малий Раковець В.Гладилін знайшов сім обсидіанових артефактів (Малий Раковець І). Після відкриття у 1974 році стоянки Королеве, паралельно з дослідженнями на ній, проходили постійні пошуки інших стратифікованих пам’яток у цьому регіоні. У 1977 році В.Гладиліним у районі села Малий Раковець було відкрито ще два місцезнаходження – Малий Раковець II (14 знахідок), Малий Раковець III (15 знахідок). У 1978 р., 1980 р. завдяки археологічним розвідкам Закарпатської палеолітичної експедиції, проведеним В.І.Ситливим та Ю.В.Кухарчуком по трасі газопроводу “Союз”, на південній околиці села Малий Раковець було відкрито ще чотири ранньопалеолітичні пункти ашело-мустьєрського матеріалу. Із семи ранньопалеолітичних пунктів тільки один був стратифікований – Малий Раковець IV.

У 1980, 1982 та в 1989 роках на цьому пункті були закладені шурфи, які дали стратифіковані знахідки мустьєрської доби.

У 1990-1991 рр. Археологічним музеєм Інституту зоології АН України одночасно з дослідженнями ранньопалеолітичної стоянки Королеве під керівництвом В.Гладиліна проводились археологічні дослідження місцезнаходження Малий Раковець IV.

У 1995 і 1997 роках експедиція кафедри археології Київського університету імені Тараса Шевченка продовжила дослідження ранньопалеолітичної пам’ятки Малий Раковець IV.

Стратиграфія та планіграфія

Літологія нашарувань подається по північно-західній стінці квадрата В-V.

Горизонт 1: 0,00-0,05 м. – дерновий шар. У квадраті Б-5 дерновий шар складав 0,18 м.
Горизонт 2: 0,05-0,35 м. – світло-жовтий гумусований лесоподібний суглинок, що донизу плавно переходить у світло-бурий колір.
Горизонт 3: 0,35-1,05 м. – 1-й викопний грунт Малого Раковця IV. Суглинок світло-бурого кольору, який переходить донизу у бурий та темно-червоний колір із невеликою кількістю залізо-марганцевих стяжінь. Межа переходу до наступного горизонту визначається чергуванням клиноподібних хвиль темно-бурого та темно-коричневого кольору. На межі 3-го і 4-го літологічних горизонтів у квадраті А-5, Б-5, К-5 подекуди зустрічаються сірувато-білі лінзи лесоподібного суглинку.
Горизонт 4: 1,05-1,60 м. – II-й викопний грунт Малого Раковця IV. Лесоподібний суглинок, твердіший попереднього, темно-коричневого (охристо-іржавого) кольору з частими вкрапленнями залізо-марганцевих стяжінь крупних та дрібних розмірів. Клиноподібні верхівки розмиті, донизу суглинок приймає яскраво-коричневий відтінок. IV-й викопний грунт регіонального розрізу Закарпаття – верхи рис-вюрму.
Горизонт 5: 1,60 – 2,10 м. – Суглинок яскраво-коричневого кольору подекуди дуже щільний. Має велику кількість залізо-марганцевих стяжінь, донизу плавно переходить у малиновий колір, пронизаний пісчано-білими павутиноподібними лінзами.

Планіграфія ІІ культурно-хронологичного комплексу

Загальна викопна площа склала 176 м2 – розкоп І (1990-1991 рр.) – 128 м2, розкоп ІІ (1995 р.) – 28 м2, розкоп ІІІ (1997 р.) – 20 м2.

Археологічний матеріал другого комплексу залягав на глибіні 0,70 – 1,40 м. відносно рівня сучасної поверхні. У бік півночі простежується підняття рівня давньої поверхні і відповідно зменшення висоти залягання горизонту над рівнем сучасної поверхні. Найбільша концентрація знахідок походила з північної зони розкопу. На плані по лінії захід-схід чітко простежується зсув та розпорошеність матеріалу у бік півдня. У південно-західній частині на рівні залягання мустьєрського комплексу частіше зустрічаються артефакти з різним ступенем збереження поверхні, порівняно з північною зоною розкопу.

Культурно-хронологічні комплекси

У процесі дослідження геостратиграфічної ситуації було з’ясовано, що більшість кам’яних артефактів знаходилась на межі 3-го і 4-го літологічних горизонтів (I-й та II-й викопний грунт Малого Раковця IV). Велика кількість виробів залягала на клиноподібних верхівках охристо-іржавого кольору.

Потужність основного мустьєрського шару у діапазоні від 10 до 20 см. У верхах і в низах цього нашарування зустрічалися знахідки, які мали відмінність у ступені збереження поверхні, тобто різницю в структурі, кольорі та глибіні гідратаційної корки.

Для виділення культурно-хронологічних комплексів, окрім геостратиграфічної фіксації, на даному місцезнаходженні використовувалась методика розчленування знахідок за ступенем збереження виробів із вулканічної сировини.

На стоянці Малий Раковець IV за ступенем збереження поверхні обсидіану виділено сім культурно-хронологічних горизонтів, які відповідають періодам ашель-мустьє-пізній палеоліт.

Виходячи зі стратиграфічного положення, II-й культурно-хронологічний комплекс Малого Раковця IV знаходиться в часовому проміжку від кінця останнього інтергляціалу рис-вюрм і до вюрмського інтерстадіалу амерсфорт.

Типологія

Колекція ІІ культурного-хронологичного комплексу налічує 3575 виробів.

Знаряддя праці (146/4%)

До знарядь праці увійшли: скребла-ножі (34,6%), зубчасто-виїмчасті (15%), атипові левалуазькі вістря з ретушшю (1,3%), сколи з ретушшю (19,1%), невизначені (4,8%), уламки знарядь (1,3%), відбійники та ретушери (22,6%). Більшість знарядь праці (Рис.8,9) виготовлено на обсидіані (90,1%), кварциті (5,5%), сланці (2,4), кремені (2%). Відбійники та ретушери виготовлені з пісковику, кварцової гальки, інші – невизначені.

Довжина виробів знаходиться у діапазоні від 3 до 10,8 см., ширина від 2,7 до 7,8 см., товщина від 0,7 до 4 см. Середній розмір знарядь 6х4,4х1,8 см.

Знаряддя праці виготовлялись на примітивних (32,8%), протопризматичних (14,2%), левалуазьких (0,8%), відщепах та на пластинах (0,7%). Використовувалась лускова (38%), перлинна (11,4%), східчаста (8,5%) здебільшого підпаралельна (12,8%) ретуш. Переважає ретуш на дорсальному боці (57,1%), на вентральному (15,7%).

В колекції Малого Раковця відсутні знаряддя з двобічної обробкою, але присутнє одне знаряддя праці з частково-двобічної обробкою – скребло-ніж (андезит) із спеціалізованим акомодаційним елементом. Він вироблений на відщепі, має поперечне, випукле робоче лезо та східчасту ретуш на дорсальному боці (Рис.9: 5). За своїм стратиграфічним положенням він знаходився у низах 3-го літологічного горизонту Малого Раковця IV, при цьому, поруч із ним знаходились обсидіанові вироби мустьєрської доби. За ступенем збереження поверхні він відповідає ашельським комплексам Королеве (5-5а?). До цього, треба зазначити, що в 3-му літологічному горизонті присутні 5 реутилізованих знахідок (3 нуклеуса, 2 відщепи). Присутність цього артефакту у мустьєрському нашаруванні, може бути пов’язане з змішанням в цьому квадраті низів ІІ й ІІІ культурних горизонтів.

Найбільш презентовані у кам’яній колекції мустьєрського комплексу скребла-ножі (Рис.8). Більшість цих виробів у профілі мають випукле (30%) та пряме (24%) робоче лезо. Ретуш, представлена у вигляді лускової (45%), перлинної (21,5%) та східчастої (15,6%). За своїм розташуванням переважає ретуш на дорсальному (63%) та на вентральному боці (17,3%). Ці вироби переважно вироблялись на відщепах (56%), іноді зустрічаються і на пластинах (7,6%).

Характерної особливістю скребел та ножів є присутність природного (22%) та навмисно виготовленого (57%) акомодаційного елемента. В якості останнього дуже часто виступала широка відщепова площадка, яка в процесі виготовлення знаряддя підправлялась. Сліди такої підправки можна часто побачити на проксимально-вентральному боці відщепів.

Серед зубчасто-виїмчастих (14,5%) переважаюче місце займають поодинокі виїмки (скобелі) на прямому дорсальному (68%) боці відщепу або уламку у вигляді лускової (52%) або східчастої (35%) ретуші

Достатньо велику групу склали сколи з ретушшю (18,5%). Порівняно з іншими групами знарядь праці, тут дещо вищий відсоток виробів на пластинах та пластинчатих відщепах (25,2%). Більшість із них має перлинну (65%) ретуш на дорсальному (34%) та вентральному (19,5%) боці.

У групі невизначених (7) виділяються два обсидіанові макрознаряддя. Перше презентоване дуже крупним (20х15,9х6 см.), порівняно з іншими кам’яними артефактами цього комплексу, ортогонально-крайовим відщепом з слідами використання на подовженому дорсальному боці. Цей відщеп був розколотий на дві половини ще за часи існування мустьєрського поселення на Малому Раковці IV. Відстань між ними склала 20 см. Можливе функціональне призначення цього предмету – знаряддя для рубки дерева або кістки. Друге макрознаряддя – аморфний, поздовжній нуклеподібний уламок (15х8,5х8,1 см.). На одному, більш вузькому боці розташована коротка за подовженістю лускова, подекуди крупна, зубчато-виїмчаста ретуш.

До знарядь праці увійшли 3 екземпляри скребків, які за розташуванням робочого краю (короткий) віднесені до цього класу. Усі вони виготовлені на масивних сколах та уламках. Мають східчасту, містами, притупляючу ретуш. Відходи виробництва

До нуклеподібних було віднесено 147 (4,1%) предметів із яких: пренуклеуси – 10 (6,8%), нуклеуси – 95 (64,6%), постнуклеуси – 7 (4,7%), нуклеподібні уламки – 35 (23,8%); секція сколів – 3282 (91,8%): відщепи – 1375 (41,9%), пластини – 151(4,6%). Скалки, лусочки та невизначені – 1756 (53,5%).

До пренуклеусів було віднесено 10 екземплярів з одним або двома зняттями. Більшість пренуклеусів характеризується поздовжнім сколюванням, 4 пренуклеуси мають поперечні форми. Форма цих виробів здебільшого чотирикутна та овальна. Середні розміри пренуклеусів 6,7х5,5х3 см.

В кам’яній колекції присутні 95 нуклеусів (Рис.6,7), серед яких виділяються такі відділи: примітивні – 17/17,9%, протопризматичні – 46/48,4%, левалуазькі – 14/14,7% (з одним великим, останнім, негативом зняття), невизначені – 18/18,9%.

До відділу примітивних були віднесені такі групи нуклеусів: радіальні – 12, безсистемні – 5. Серед радіальних нуклеусів виділяється тип радіально-поперчного сколювання – 6. Ударні площадки цих нуклеусів грубопідправлені. У групі радіальних переважає чотирикутна та підтрикутна форма. За виключенням одного дископодібного нуклеуса , всі інші – однобічні. Середні розміри 4,8х5,8х2,6 см.

За кількістю та розмаїттям переважаюче місце серед усіх нуклеподібних займають протопризматичні нуклеуси. Вони презентовані такими групами: ортогональні – 14, поздовжні – 3, поперечні – 11, біпоперечні – 9, біпоздовжні – 5, перехресні – 1, безсистемні – 1, невизначені – 2.

Домінуюче місце у групі ортогональних займають нуклеуси, які мають 3-4 негатива зняття на довгій стороні нуклеуса і, як правило, один-два негатива на короткій стороні. Більша частина ортогональних нуклеусів виготовлена на уламках, які мають підпрямокутну форму. Практично, всі ортогональні нуклеуси мають грубопідправлені ударні площадки. Середні розміри 5,4х5,2х3 см.

Поздовжні, поперечні, біпоздовжні, біпоперечні характеризуються чергуванням природних та грубопідправлених площадок. Біпоперечні нуклеуси інколи мають тонкопідправлену площадку. Більшість цих нуклеусів має чотирикутну, підпрямокутну та овальну форму. Нуклеусів цієї групи виконані на уламках – 60%, на відщепах – 20%, інші, невизначені. Середні пропорційні розміри поздовжніх – 6,3х4,5х2,9 см., біпоздовжних – 6,1х4,9х2,9 см., поперечних – 4,35х5,6х2,5 см., біпоперечних – 4х5,1х2,5 см.

В колекції протопризматичних присутній один нуклеус перехресного сколювання з грубопідправленою площадкою, виконаний на уламку овальної форми. Розміри 5,5х5,4х3,7 см.

Левалуазькі нуклеуси презентовані 14 примірниками. Переважаюче місце займають нуклеуси радіально-поперечного сколювання – 9 (“рокосовський” тип). Робоча поверхня цих нуклеусів оформлювалась одним-двома зняттями по боках. Всі ці нуклеуси мають один найбільший за площиною негатив зняття на робочій поверхні. Площадки таких нуклеусів грубопідправлені. Серед цих нуклеусів, не має так званих “черепахоподібних”, і тому, можливо, ці нуклеуси представляють звичайні радіальні екземпляри. Серед нуклеусів виділені два нуклеуси типу “комбева” із частковим ремонтажем.

Домінуюче положення серед нуклеусів займають поперечні форми. Така тенденція чітко простежується на більшості ранньопалеолітичних пам’яток хребта Великий Шолес (Рокосово, Малий Раковець). Середні розміри левалуазьких нуклеусів 5,4х5,7х2,6 см.

Найбільш чисельний клас серед усіх кам’яних артефактів склали відщепи 1377/38,5%. До класу відщепів увійшли такі відділи: примітивні – 686/49,8%, протопризматичні – 542/39,3%, левалуазькі – 149/10,8%.

Відділ примітивних склали групи: первинні – 155, радіальні – 151, радіально-крайові – 58, безсистемні – 104, безсистемно-крайові – 178, дорсально-гладкі – 40. Коефіцієнт масивності для цього відділу склав – 35,5%, коефіцієнт подовженості – 106,3%.

До протопризматичних увійшли групи: поздовжньо-крайові – 171, поздовжні – 215, біпоздовжні – 24, біповздовжньо-крайові – 15, ортогональні – 44, ортогонально-крайові – 39, конвергентні – 17, реберчаті – 10. Порівняно з примітивними, протопризматичні відщепи мають більш високий коефіцієнт подовженості – 114% (коефіцієнт масивності – 35,5%). Але при цьому необхідно зазначити, що група ортогональних має відносно низький покажчик подовженості – 99%.

Левалуазькі відщепи склали велику групу із 149 предметів (Рис.10, 11), серед яких виділяються левалуазькі вістря – 7. Порівняно з “класичними” левалуазькими вістрями вони мають атиповий вигляд. Один левалуазький відщеп має фасетовану площадку типу “Chapeau de gendarme”. Характерною рисою більшості левалуазьких відщепів – присутність широкої нефаситованої двогранної або багатогранної відбивної площадки. Серед відщепів другого культурно хронологічного комплексу група левалуазьких має самий низький коефіцієнт масивності – 29,2%, коефіцієнт подовженості – 105%.

В колекції II-го культурно-хронологічного комплексу присутні пластини – 151. Примітивні – 24/15,8%: первинні – 10, безситемно-крайові – 5, дорсально-гладких – 2, безсистемних – 6, радіально-крайових – 1. Протопризматичні – 127/84,1%: повздовжні – 69, повздовжньо-крайові – 42, біповздовжньо-крайові – 3, ортогональні – 5, ортогонально-крайові -1, реберчаті – 3, невизначені – 4. Середній покажчик масивності для примітивних пластин – 20,6%, для протопризматичних – 25,3%. Коефіцієнт подовженості для примітивних – 238%, для протопризматичних – 208%. За цими покажчиками видно, що примітивні пластини більш подовжні та менш масивні, ніж протопризматичні.

Індекс протопризматичної техніки у другому культурно-хронологічному комплексі склав – 42,8%. Індекс примітивної техніки – 47%. Індекс левалуазької техніки (IL) – 9,1%, Ilam – 7,5%, IFlarge – 33%, IFst – 3,5%.

На межі I-го і II-го викопних грунтів Малого Раковця IV було знайдено два предмети з пісковику, на яких помітні сліди навмисного пошкодження у вигляді вибоїн: один предмет має дві симетричні вибоїни, другий – чотири. Розміри першого – 14х8,5х6,1см., другого – 16,2х11,3х6,7см. Ці предмети були знайдені у квадраті А-V, в низах 2-го культурно-хронологічного комплексу. Можливе функціональне призначення цих виробів – засіб для розколювання каменю.

Література

Гладилин В.Н., Ситливый В.И. Ашель Центральной Европы. – Киев: Наукова Думка, 1990. – С. 23-24.
Гофштейн И.Д. Геоморфологический очерк Украинских Карпат. – К: Наукова Думка, 1995.
Гофштейн И.Д. Неотектоника Карпат. – Киев: Изд-во АН УССР, 1964. – 257 с.
Зайцева В.Н., Пиотровская Т.Ю. Етапы неотектонического развития Закарпатского прогиба // Очерки по геологии Советских Карпат. М: МГУ. – 1966. – С.152-163.
Малеев Е.Ф. Неогеновый вулканизм Закарпатья. – Москва: Наука, 1964. – 250с.
Наседкин В.В. Водосодержащие вулканические стекла кислого состава, и генезис их изменения // Труды Института Геологии – Вип. 98. Москва. – 1963. -345с.
Петрунь В.Ф. Леваллуазские мастерские обсидиановых орудий Закарпатья и проблемы сырья // Мат-лы 13-ой конференции. Ин-т Археологии АН УССР. – Киев. – 1972. – С. 86-92.
Рижов С.М. Мустьєрська обсидіанова стоянка М.Раковець IV на Закарпатті // Археологія. – №4. – 1998 р. С.91-107. Рыжов С.М. Некоторые аспекты обработки камня на мустьерской стоянке М.Раковец IV в Закарпаттьє // Vita Antiqua. – 1999.- №1 – С.3-17.
Рыжов С.М. Некоторые аспекты обработки камня на мустьерской стоянке М.Раковец IV в Закарпаттьє // Vita Antiqua. – 1999.- №1 – С.3-17.
Ситливый В.И. Малый Раковец – новый раннепалеолитический памятник в Закарпатье // Археологические открытия 1985. – Москва. – 1987. – С. 412.
Ситливый В.И. Раннепалеолитические комплексы Малого Раковца в Закарпатье // Четвертичный период. Палеонтология и археология. – Кишинев. – 1989. – С.146-153.
Усик В.И. Сокирница 1 – новая стратифицированная палеолитическая стоянка в Закарпатье // Carpatica-Карпатика. – вип. 13.- Ужгород.- 2001.- С.13-21.
Шевкопляс В.Н., Гожик П.Ф., Христофорова Т.Ф. и др. Антропогеновые отложения Украины. – Киев: Наукова думка, 1986. – 152 с.
Biro K.T., Dobosi V.T. Lithotheca comparative raw material collection of the Hungrian National Museum. – Budapest. 1991. 285 p.
Sitlivyj V. and Ryzov S. The late middle palaeolithic of Malyj Rakovets IV in Transcarpathia // Archaologisches Korrespondenzblatt 22. Mainz: Verlag des Romisch – Germanischen Zentralmuseums. – 1992. – P. 301-314.